Діагностика простатиту
April 16th, 2008 by
« Профілактика хронічного простатиту | Енциклопедія Урології Нефроптоз »
Обстеження пацієнтів є важливою складовою частиною лікувального процесу. Запропонована безліч різних діагностичних методик, що дозволяють комплексно оцінити стан пацієнтів з патологією передміхурової залози.
В той же час необходим індивідуальний підхід , що дозволяє зі всього різноманіття діагностичних методів вибрати ті, які дозволили б отримати необхідну інформацію для установки діагнозу і визначення лікувальної тактики. З’ясування скарг и анамнез захворювання дозволяє лікареві зробити попередній висновок і сформувати індивідуальний діагностичний алгоритм.
Слід зазначити, що при першій бесіді з пацієнтом і при його обстеженні неможливо визначити весь об’єм необхідних методів діагностики, оскільки тільки на підставі результатів первинного обстеження можна визначити напрям подальших діагностичних заходів.
Для встановлення діагнозу простатиту, згідно сучасної класифікації (NIH, 1995), необхідне тільки мікроскопічне дослідження секрету передміхурової залози (мочи, отриманої після масажу простати, еякулята) і один з методів топічеськой діагностики запалення нижніх сечових шляхів.
Решта методів дослідження є такими, що уточнюють і використовується для диференціальної діагностики і виявлення ускладнень основного захворювання.
В той же час не слід забувати, що надлишок діагностичних заходів не тільки подовжує етап обстеження, але і сприяє посиленню симптомів захворювання унаслідок підвищеного неспокою, викликаного додатковим обстеженням. Золотим правилом діагностики повинен бути принцип розумної достатності.
В даний час найбільш поширений алгоритм обстеження хронічного простатиту запропонований J.C. Nickel (2002). Діагностичні заходи розділені на 3 групи по пріоритетності: обов′язкове, рекомендоване і можливе обстеження.
Обстеження пацієнтів з хронічним простатитом (J.C. Nickel, 2002)
Обов′язкове:
- Posted in Лікування простатиту



