Класифікація простатиту

March 15th, 2008 by



C.W.Bourne і W.A.Frishette в 1967 р. спробували встановити взаємозв′язок між гістологічними змінами в передміхуровій залозі і результатами дослідження секрету простати. У пацієнтів з доброякісною гіперплазією простати і відсутністю запальних змін в сечі напередодні оперативного лікування брали секрет простати для мікроскопічного і бактеріологічного дослідження.
Дослідники прийшли до висновку, що немає певного зв′язку між гістологічно встановленим діагнозом і кількістю лейкоцитів або бактерійною активністю секрету простати.
В 1968 р. E.W.Meares і T.A.Stamey опублікували свою відому роботу в «Investigative Urology» і проголосили нову еру в трактуванні простатичних синдромів.
З тих пір золотим стандартом діагностики хронічних простатичних синдромів є мікроскопічне і бактеріологічне дослідження зразків, отриманих з різних відділів сечостатевої системи, на прикладі 4 пацієнтів з хронічним бактерійним простатитом.
В багатьох керівництві по урології в 1950-х роках затверджувалося, що найбільш ефективним методом лікування хронічного простатиту є масаж простати, що проводиться принаймні 1 раз в тиждень, зазвичай протягом 4-6 нед. У …

стандарт →

Схожі записи

RSS Feed